затнать меня в плохое настроение - практически невозможно. самле лучшее послушать какойто зверской быстрой патриотической музыки(рок какойнибудь, или конкретно Кино - настраиваетна действия)

надо закинуть например на picatom.com  и потом кинуть ссылку

Ти ж знаєш-у мене злостний трафік-і закидання картинок обійдеться мені занадто дорого(по ідеї ж закидання картинок рівносильно скачуванню)

Я просто в Google Search Engine понабирав найвеселіші картинки і адреси вже не пам'ятаю.

А ось іще один оптимістичний вірш(уже мій).

Промінь життя

Я бачив сон...Я йшов по лісу
І дивувався як дитя
Я посміхався і вдихав мелісу-
Тоді я закохався у життя.
Легенький подих дарував тепло,
Насичений пташиним щебетанням,
Я йшов вперед -мене углиб вело
Проміння світла...Радісним вітанням
Мене стрічало навкруги життя
Хмаринки слали ніжні поцілунки,
І соловей оспівував буття,
Складаючи із музики малюнки.
Здавалось,навіть посміхались квіти,
Закохані у теплий вітерець.
Дерева простягли до сонця віти,
І до троянди залицявсь чебрець.
І небо лагідно горнулось до землі,
Шепочучи їй тихо щось таємне,
І чисте джерело ховалось уві млі,
Міркуючи про те, яке життя приємне.
Я доторкнувсь до нього і відчув
Що в цьому джерелі вся сила лісу
Я нахилився і здивовано почув
Слова важливі, істину Природи...
І я прокинувся...
Минали дні,і місяці й роки,
Я сон забув,забув слова важливі.
...Мені ніхто не простягнув руки,
Коли я муки відчував жахливі.
Я думав над проблемами людини,
Я думав над проблемами буття.
Хоч досвід ріс мій щогодини,
Не розумів я повністю життя.
Я дивувавсь цинічності і зраді,
Не розумів жорстокості, брехні,
Чому окремі люди раді,
Як творять зло?- зло надокучило мені!
Я намагався світ змінити,
Змінив себе та все одно
Тепер в проблемах почали мене винити
І я повільно опускавсь на дно.
І ,дійсно, помилок в житті я мав багато,
Хоч намагався помилок не допустить
І я почав за них себе картати-
Ще до сих пір душа моя болить...
Моє життя вже сенс втрачало,
Тоді я давній сон згадав...
І моє серце рвучко закричало-
Я ж темноті себе віддав!
І промінь сонця в мене увійшов
Всю давню смуту розтопивши
Я знову щастя шлях знайшов
Весь сум веселістю запивши!
Тепер багато істин зрозумів,
Що людство -це маленькі діти
І я простити цих дітей зумів
Заради того щоб з дітьми радіти!
Ми ще навчитись маємо багато
І зрозуміти ,що життя- це дар
Навчитись маємо найперш прощати-
Бо це потужний злу удар.
Життя чудове-пам'ятай!
Я знов згадав чудесний край
Згадав слова оті останні:
'Живи! Щасливим будь в коханні!
І пам`ятай-життя-це рай!`

З.ы.Всі події і переживання ліричного героя,описані вище не мають реального підгрунтя(щоб ви не подумали,що я розчаровувався у житті).Це все алегорія.

Да ну-sagitta пише в сто разів краще!